Назад до списку статей

Кодування не допомогло: чому стався зрив і що робити далі?

Зрив після кодування — це завжди удар. І для самого пацієнта, і для його близьких. Це руйнує надії, викликає почуття провини, злості і, що найстрашніше, — відчай. “Ми перепробували все. Йому/їй вже нічого не допоможе”.

Зачекайте. Давайте видихнемо.

Як фахівці клініки «Dovira», ми бачимо цю ситуацію регулярно. І ми тут, щоб сказати вам: це не кінець. Це не означає, що людина “безнадійна” або що лікарі були “поганими”. Це означає, що обраний метод виявився недостатнім для цієї стадії хвороби.

Кодування — це не чарівна паличка. Це лише один інструмент із цілого арсеналу. І зараз ми розберемо, чому цей інструмент дав збій і який “інструмент” потрібен насправді.

Міф №1: “Кодування — це і є лікування”

Це головна і найнебезпечніша помилка.

Кодування — це не лікування. Це заборонна терапія.

Давайте на простому прикладі. Уявіть, що у людини пожежа в будинку (це психологічна тяга, депресія, стрес), і вона намагається зігрітися біля цієї пожежі (це вживання).

Що робить кодування? Воно ставить ґрати на двері цього будинку. Людина більше не може увійти всередину, але… пожежу всередині не загасили!

Кодування (укол, підшивка, гіпноз) створює тимчасовий бар’єр — хімічний або психологічний. Воно блокує фізичну можливість випити або робить її нестерпною. Але воно абсолютно не лікує саму причину, через яку людина п’є — її психологічну залежність.

Зрив відбувається в той момент, коли “пожежа” всередині (тяга, тривога, депресія) стає настільки сильною, що людина готова зламати ці “ґрати”, ризикуючи здоров’ям і життям.

П’ять головних причин, чому кодування не спрацювало

“Бар’єр” був пробитий. Питання — чому? Зазвичай це одна або комбінація цих причин:

1. Відсутність особистої мотивації

Найчастіший випадок. Людину “привели” кодуватися родичі. Вона погодилася, щоб від неї “відчепилися”, але внутрішньо не була готова кинути. Вона не хотіла тверезості, вона просто чекала, коли закінчиться термін кодування. У цьому випадку мозок активно шукає спосіб “обдурити” блок.

2. Психологічна тяга сильніша за страх

Кодування тримається на страху (“вип’єш — помреш” або “буде дуже погано”). Але алкоголізм — це хвороба, при якій центр винагороди в мозку “зламаний”. У якийсь момент бажання отримати дозу ейфорії (або просто “відключитися”) стає сильнішим за страх наслідків.

3. “Тестування” блоку

“А раптом минеться?”, “А може, мені вкололи плацебо?”, “Минуло півроку, напевно, вже можна трішки”. Пацієнт свідомо йде на ризик, випиваючи малу дозу. Якщо реакція слабка, він робить висновок, що “можна” — і йде в повноцінний запій.

4. Незмінне середовище і тригери

Людина повернулася з клініки… в те саме середовище. Ті самі товариші по чарці, той самий рівень стресу на роботі, ті самі сімейні конфлікти. Кодування не вчить говорити “ні”, не вчить справлятися зі стресом по-новому. Без зміни способу життя зрив — лише питання часу.

5. Супутні психічні розлади

Часто за алкоголізмом ховається депресія, тривожний розлад, ПТСР або біполярний розлад. Людина пила, щоб “заглушити” симптоми. Кодування прибрало алкоголь, але основна хвороба залишилася. Біль став нестерпним, і людина зірвалася, щоб отримати хоч якесь “знеболювальне”.

Що робити ПРЯМО ЗАРАЗ, якщо зрив стався

Паніка і взаємні звинувачення — найгірші помічники. Діяти потрібно швидко і за планом.

Крок 1. Забезпечити безпеку (Негайний Детокс)

Якщо людина випила на тлі хімічного кодування (Дисульфірам, Еспераль, Торпедо), це небезпечно для життя! Відбувається гостра реакція несумісності.

Негайно викличте нарколога додому! Не чекайте, поки “саме минеться”. Потрібна термінова інфузійна терапія (крапельниця), щоб очистити кров і зняти інтоксикацію, запобігши колапсу, інфаркту або судомам.

Якщо кодування було психотерапевтичне (гіпноз) або на основі Налтрексону (який просто блокує ейфорію), гострої реакції не буде, але людина, швидше за все, швидко піде в запій. План той самий — виведення із запою силами професіоналів.

Крок 2. Припинити звинувачувати (Аналіз)

• Для родичів: Приберіть емоції. Фрази “Я так і знала!”, “Ми витратили стільки грошей!” — це шлях в нікуди. Ваша близька людина хвора. Зрив — це симптом хвороби, а не “поганий” характер.
• Для пацієнта: Почуття провини зараз вас топить. Так, це помилка. Але не вирок. Визнайте факт: “старий” метод не спрацював. Потрібен новий.

Крок 3. Визнати, що “чарівної таблетки” не існує

Це найважливіший психологічний крок. Потрібно прийняти той факт, що алкоголізм — це хронічна хвороба, яка вимагає довічної роботи над собою. “Закодуватися і забути” — не працює.

Що далі? Справжнє лікування залежності

Отже, “ґрати” зламані, пожежа все ще палає. Що ми в «Dovira» пропонуємо замість того, щоб просто ставити нові, товстіші ґрати?

Ми пропонуємо загасити пожежу.

Це називається комплексна реабілітація.

Якщо кодування — це зовнішня “милиця”, то реабілітація — це процес, під час якого людина заново вчиться ходити без милиць.

Це єдиний метод з доведеною ефективністю, який лікує не симптом (вживання), а причину (психологічну залежність).

Що входить у програму реабілітації?

1. Психотерапія (Індивідуальна та групова): Це ядро лікування. Людина разом з психотерапевтом знаходить ті “діри” в душі, які вона “заливала” алкоголем. Вона вчиться проживати емоції (гнів, страх, радість, нудьгу) тверезо.

2. “Школа тверезості”: Пацієнт вчиться розпізнавати тригери, що ведуть до зриву. Вчиться технік боротьби з тягою. Змінює своє мислення і звички.

3. Безпечне середовище: Стаціонар тимчасово ізолює людину від звичного середовища і товаришів по чарці, даючи їй час зміцніти у тверезості.

4. Робота з сім’єю (Співзалежність): Ми працюємо з родичами, навчаючи їх, як правильно поводитися, щоб не провокувати зрив і не “душити” гіперопікою.

Кодування може бути частиною цієї програми. Але тільки як допоміжний елемент на фінальному етапі, щоб дати людині додаткову страховку, поки вона не зміцніє в новому тверезому житті.

Часті питання (По-простому)

1. Чи можна закодуватися ще раз, але “сильніше”?

Можна. Але це як ставити на двері сім замків, коли злодій вже всередині будинку. Якщо не прибрати психологічну тягу, людина або знову зірветься, або “дотерпить” термін у муках, ненавидячи тверезість, і зірветься наступного дня після закінчення кодування.

2. Скільки триває реабілітація?

Це не “10 днів крапельниць”. Справжня робота вимагає часу. Від 1 до 6 місяців — залежно від тяжкості випадку. Це не “втрачений” час, це інвестиція в десятки років майбутнього здорового життя.

3. Мій родич зірвався і тепер звинувачує клініку. Він має рацію?

Лікар відповідає за правильність проведення процедури і якість препарату. Пацієнт відповідає за дотримання режиму тверезості. Якщо зрив стався, значить, психологічна тяга пацієнта виявилася сильнішою за встановлений блок. Це не “провина” лікаря, це показник того, що пацієнту потрібне глибше лікування — психотерапія та реабілітація.

Зрив — це не поразка. Це привід змінити тактику.

Досить покладатися на “диво”. Залежність — це серйозний ворог. Щоб його перемогти, потрібна серйозна, професійна стратегія.

Не витрачайте час, ризикуючи здоров’ям і життям. Дозвольте фахівцям клініки «Dovira» розробити для вас індивідуальний план лікування, який битиме не по симптомах, а по кореню проблеми.

Щоб зрозуміти, як проходить справжнє лікування і чому воно ефективне, перейдіть на сторінку наших реабілітаційних програм.

2025-11-07