Алкоголізм

• Соціальні чинники. З підвищенням добробуту рівень алкоголізації населення зростає. 10% чоловіків з алкогольною залежністю і 50% жінок з алкогольною залежністю перебувають у шлюбі з людьми, які мають алкогольну залежність. Сприяють пияцтву, а потім і алкоголізму, багато традицій велика ймовірність розвитку алкогольної залежності у жінок серед сексуальних меншин
• Біологічна схильність до пияцтва (чи фізіологічні чинники). Існує генна схильність до алкоголізму. Психологічний чинник. Є депресантом ЦНС, алкоголь з давніх-давен використовувався людиною тільки винятком деяких релігій, (мусульманство, будизм) був навіть у центрі таїнств. Якщо на ранніх етапах життя людини було неможливо індивідуальне пияцтво, то з часом воно набуває свого місця.
• Слабка, погано організована особистість все більше губиться в цьому світі, простягаючи руки до пляшки. Тяжкою формою є алкоголізація на тлі певного психіатричне захворювання.

Стадії алкоголізму

Алкоголізм характеризується сильною психічною та фізичною залежністю від алкоголю (алкогольна залежність). Алкоголізм як патологія проходить кілька етапів розвитку, які характеризуються поступовим збільшенням алкогольної залежності, зменшенням можливості самоконтролю щодо вживання спиртних напоїв, а також прогресивним розвитком різних соматичних порушень, спричинених хронічною інтоксикацією алкоголем.

Найбільш проста диференціація алкоголізму ґрунтується на присутності клінічних та психічних ознак алкогольної залежності, а також частоті та кількості вживаного алкоголю.

Розрізняють такі групи осіб:

1. Особи, які не вживають алкоголю
2. Особи, що помірно споживають алкоголь
3. Особи, що зловживають алкоголем (розвиток алкогольної залежності)
   • Без ознак алкоголізму
   • З початковими ознаками алкоголізму (втрата ситуаційного та дозового контролю, запої)
   • З вираженими ознаками алкоголізму (регулярні запої, поразка внутрішніх органів, психічні порушення, властиві алкоголізму)

Алкогольна залежність розвивається від випадкових епізодів вживання алкоголю до розвитку важкого алкоголізму

Перша стадія

На першій стадії алкоголізму людина з алкогольною залежністю часто відчуває бажання вживати алкоголь. При неможливості вживання спиртного почуття потягу на якийсь час проходить, проте у разі вживання алкоголю контроль по відношенню до кількості випитого різко знижується. На цій стадії захворювання стан сп’яніння нерідко супроводжується надмірною дратівливістю, агресивністю та навіть (ще рідкісними) випадками втрати пам’яті у стані сп’яніння. У алкоголіка зникає критичне ставлення до пияцтва і виникає тенденція виправдати кожен випадок споживання алкоголю. Наприкінці першої стадії починається помітний приріст толерантності (перенесення алкоголю). Перша стадія алкоголізму поступово перетворюється на другу.

Друга стадія

Друга стадія алкоголізму характеризується значним зростанням толерантності до алкоголю, поступово досягаючи найвищої планки — «плато толерантності». Поступово людина повністю втрачає контроль над вживаною випивкою (зменшення контролю), тривалість ейфорії від сп’яніння також значно зменшується і наприкінці другої стадії може зовсім не наступати. На цій стадії з’являється фізична залежність від алкоголю і тенденція регулярно приймати поодинці великі дози спиртного.

Саме на другій стадії виникає абстинентний алкогольний синдром, що супроводжується пітливістю, головним болем, спрагою, дратівливістю, проблемами зі сном, болями в ділянці серця, тремором кінцівок або всього тіла. Алкоголік поступово зовсім перестає виправдовувати своє вживання, виявляючи байдужість до всього, що не стосується алкоголю. Виникає замкнене коло залежності – багатоденне пияцтво, яке вкрай складно перервати.

Різке переривання запою (або, що раніше вживається класифікації, а також спроби оточуючих обмежити хворого від спиртного без медичної допомоги можуть призвести до різних ускладнень, аж до психозів. На другій стадії алкоголізму у хворого починає виразно проявлятися ураження внутрішніх органів і центральної нервової системи (наприклад, зниження нейропатія ніг, проблеми з печінкою, т.д.).

Третя стадія

Тяга до алкоголю посилюється, пропорційно знижується контроль. Організму потрібна вже незначна кількість спиртовмісних напоїв для сп’яніння, при цьому порушення в психіці все більше призводять до амнезії. Психічна, фізична та соціальна деградація збільшується. Поступово виникає тимчасовий стан, наближений до поняття «істинного запою» людина вже несвідомо відчуває нестерпний потяг до випивки.

Враховуючи, що для сп’яніння досить малої дози спиртного (чарка і менше), такий запій іноді закінчується лише повним виснаженням організму. На той час порушення психіки та внутрішніх органів стають незворотними, настає повна деградація особистості. Запій, перерваний без відповідної медичної допомоги, часто супроводжується металкогольними психозами і може призвести навіть до смерті. Тільки в наркологічній клініці «DOVIRA» Вам допоможуть вийти з цього стан і повернутися до нормального життя.

Коли варто звернутися до наркологічної клініки Dovira?

Якщо у Вас або вашої близької людини є нижче перелік симптоми

• відсутня блювотна реакція на прийом великої кількості алкоголю;
• втрата контролю за кількістю випитого;
• часткова амнезія (людина не пам’ятає що вчора з нею відбувалося, і що вона робила.) наявність абстинентного синдрому;
• (після вживання алкоголю сильне блювання, головний біль, тремтіння всього тіла та інші ознаки) запійне пияцтво.
• (Людина вживає без зупинки алкоголь від 3 днів і до місяця)

Наслідок вживання алкоголю

Тривале зловживання алкоголем призводить до незворотних змін внутрішніх органів. На тлі хронічного алкоголізму розвиваються такі захворювання, як алкогольна кардіоміопатія, алкогольний гастрит, алкогольний панкреатит, алкогольний гепатит, алкогольна нефропатія, алкогольна енцефалопатія, різні типи анемії, порушення імунної системи. ня. Патологічний стан, що виникає внаслідок дії етанолу на центральну нервову систему. Загальна дія алкоголю характеризується пригніченням функції центральної нервової системи (ЦНС), а ейфорія і збудження, що виникають на початкових етапах, є ознаками ослаблення гальмівних механізмів ЦНС. У процесі алкогольного сп’яніння пригнічується не тільки функція кори головного мозку, а й підкіркових структур Розрізняють три ступені алкогольного сп’яніння: легку, середню і важку, які характеризуються прогресивним наростанням психічних і неврологічних симптомів, викликаних токсичною та психоактивною дією етанолу. Характер алкогольного сп’яніння залежить від багатьох факторів: сприйнятливості організму до етанолу, дози та типу випитого алкоголю, обстановки вживання спиртних напоїв, кількості та якості споживаної при прийнятті алкоголю їжі, фізичного стану організму. Симптоматика варіює від зниження критичного ставлення до власних дій, поверхневого мислення, неточності рухів та розгальмованістю поведінки (при легкому ступені сп’яніння) до втрати контакту з оточуючими, грубої атаксії (порушення рухів) та настанням сопору

• При легкому ступені сп’яніння (0,03-0,15% алкоголю в крові) випив відчуває невеликий підйом сил, знижується критика до власних дій, рухи стають менш точними, а поведінка – більш розгальмованою.
• При середньому ступені сп’яніння (0,15-0,3%) наростає атакія, починаються психічні порушення, розсіюється увага, мова стає невиразною, значно знижується больова і температурна чутливість.
• При тяжкому ступені сп’яніння (0,3-0,5%) наступають рухова загальмованість і глибоке оглушення свідомості; хто випив взагалі не здатний розуміти, що відбувається навколо і що говорять оточуючі, може обмочитися. Пам’ять зазвичай повністю порушується на період сп’яніння. Іноді настає ослаблення дихання та серцевої діяльності, починається кому, можливий летальний результат

Лікування алкоголізму в наркологічній клініці Dovira

Терапія алкоголізму наркологічної клініці Dovira спрямована на всі причини його виникнення: на біологічні (дезінтоксикація, фармакотерапія), психологічні (психотерапія), соціальні (як мінімум терапія має бути спрямована на зміну взаємин у сім’ї, крім того — на соціально-трудову адаптацію людини, яка хворіє алкоголізмом), духовні (вплив щонайменше на морально-етичні властивості характеру, що п’є, а в ідеалі — допомога в тому, щоб знайти сенс свого буття). Інакше кажучи, лікування алкогольної залежності у його сучасному вигляді має бути комплексним і припускати як біологічну терапію, а й різні форми психотерапії, і навіть соціальні заходи.

У лікуванні алкоголізму виділяють кілька ключових моментів:

• Медикаментозне лікування застосовується для придушення алкогольної залежності та усунення порушень, спричинених хронічною алкогольною інтоксикацією. По суті, при медикаментозному лікуванні всі методи засновані на фіксуванні почуття страху померти у людини, яка має алкогольну залежність, через несумісність введеного препарату та алкоголю, внаслідок чого в організмі утворюються речовини, що призводять до важких порушень здоров’я аж до летального результату. Така методика лікування називається аверсивна терапія. Дисульфірам викликає важке нездужання при вживанні алкоголю і при спільному прийомі з карбімідом кальцію призводить до припинення вживання алкоголю в понад 50 відсотках випадків. Також можливий прийом одного карбіміду кальцію, дія якого подібна до дисульфіраму, але має перевагу у відсутності гепатотоксичності та сонливості. Налтрексон використовується для зменшення бажання споживання алкоголю, стимулює утримання та зменшує приємні ефекти від вживання алкоголю.  Налтрексон також використовується при продовженні вживання алкоголю.  Акампросат стабілізує хімію мозку, яка змінена вживанням алкоголю, та зменшує випадки рецидиву у людей, залежних від алкоголю. У світовій практиці при лікуванні алкогольної залежності застосовуються агоністи гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), які є фармакологічними аналогами алкоголю.
• Методи психологічного впливу на людину з алкогольною залежністю — допомагають закріпити негативне ставлення людини, яка хворіє на алкогольну залежність, до алкоголю і запобігти рецидивам хвороби. Тут при позитивному результаті в людини формується світоглядна установка, що вона може жити і справлятися з проблемами і труднощами, що виникають без «допомоги» алкоголю, іншими методами і способами. Зокрема, ефективною при алкоголізмі є когнітивно-поведінкова терапія — метод психотерапії, що дозволяє навчити людину з алкогольною залежністю навичкам контролю над своїм мисленням, емоціями і, як наслідок, над поведінкою в тих ситуаціях, коли виникає ризик відновлення прийому алкогольних напоїв.
• Заходи щодо соціальної реабілітації людини, яка страждає від алкогольної залежності, покликані відновити хворого на алкоголізм як особистість і реінтегрувати його в структуру суспільства. Нині у Росії цього немає, реалізується (робляться спроби) лише у локальних центрах.
• Детоксикація-медикаментозна корекція соматичного стану при різкому припиненні прийому алкоголю. Її мета – повернути організм у нормальний стан після тривалого вживання алкоголю. Детоксикація передує власне лікуванню алкогольної залежності Алкогольна детоксикація не є лікуванням алкоголізму, вона лише допомагає впоратися із синдромом відміни Як правило, у поєднанні з такими препаратами, як бензодіазепіни, які мають аналогічну алкоголю дію, для запобігання абстинентному синдрому (групи симптомів, що виникають після припинення вживання алкоголю). Особи, які мають ризик лише м’яких або помірних симптомів абстинентного синдрому, можуть пройти детоксикацію вдома. Після неї слід провести програму лікування від алкогольної залежності, щоб зменшити ризик рецидиву. Бензодіазепіни використовуються для різкого припинення вживання алкоголю та їх довгострокове вживання може призвести до погіршення алкоголізму.
• Нормування та помірність припускають неповну утримання від алкоголю. Люди з алкогольною залежністю не можуть обмежити споживання подібним чином, деякі повертаються до споживання у помірних кількостях лише на деякий час. Повна утримання від алкоголю – єдиний спосіб уникнути прогресування захворювання.
• Комплексні методи – поєднують у собі кілька методик. Це може бути медикаментозна та психотерапія, або психологічний вплив та соціальна реабілітація. Одним з таких методів є «іспанська», що включає психотерапію, медикаментозну терапію і роботу з людьми, які оточують людину з алкогольною залежністю.